Дехто скаржиться, що їм не щастить. Один загубив гаманець, інший розбив телефон, у третього вкрали машину.
А знаєте, що таке справжнє невезіння? Я от живу біля вокзалу, і щоп’ятниці бачу дівчину з табличкою: «Вкрали квитки, допоможіть доїхати додому».
Протягом року в цієї дівчини щотижня крадуть квитки. Але вона не сумує й не здається. Вона гарно нафарбована й чудово виглядає.
І їй, здається, взагалі байдуже. Якби в мене щотижня протягом року крали квитки, я б уже здався. Я б зрозумів, що весь цей Всесвіт налаштований проти мене.
Беріть із неї приклад — і не скигліть.
Мораль анекдоту:
Анекдот іронічно підштовхує до висновку: замість того, щоб жаліти себе через життєві труднощі, варто брати приклад із «нещасної» дівчини, яка стійко «переживає» свої постійні втрати й виглядає при цьому впевнено та доглянуто. Тобто вчіться тримати марку за будь-яких обставин.
Оцінка тонкого гумору ситуації:
Юмор тут будується на грі контрастів і на «невідповідності очікувань»:
- Зовні ситуація подається як драматична (щотижня в дівчини крадуть квитки — це жахливе «невезіння»).
- Але читачеві поступово стає зрозуміло, що це класична схема шахрайства (дівчина просто збирає гроші таким чином).
- І кульмінаційна іронія: оповідач не викриває її напряму, а навпаки — ставить її у приклад як символ витримки й оптимізму.
Це створює комічний ефект і демонструє абсурдність ситуації.
До речі — Як дружина Діми отримувала грінкарту: бувальщина з життя — смішна історія
Як називається такий тип гумору в психології / теорії гумору:
Такий гумор можна віднести до «іронічного гумору» або «сарказму», а ще точніше — до жанру «когнітивного дисонансу в гуморі» (cognitive incongruity).
Суть цього типу гумору — у зіткненні очікувань із реальністю, коли ситуація виглядає нелогічною або абсурдною, і це викликає сміх.
Також це приклад «тонкої соціальної сатири» — непрямої критики соціальних явищ (у даному випадку — шахрайства, і водночас скарг на «невезіння»).
Це цікаво — Як четвірка тенісисток «поставила на місце» бандюків: історія з буремних 90-х
Принцип побудови таких анекдотів базується на грі контрастів та прихованій іронії.
- Зовні подається ситуація як звичайна або драматична
(наприклад, дівчина «жертва» — у неї «крадуть квитки» щотижня). - Поступово виявляється абсурдність або неприродність ситуації
(за рік постійно втрачати квитки — це нереалістично → читач розуміє, що це афера). - Кульмінація — парадоксальна мораль або несподіваний поворот
(оповідач ставить цю дівчину в приклад як символ стійкості, хоча насправді це шахрайка). - Використання тонкої іронії або сарказму
(похвала очевидно неприйнятної поведінки — це і створює гумористичний ефект).
У психології це відноситься до гумору на когнітивному дисонансі — коли очікування і реальність не збігаються, й це викликає сміх.